Їх життя так чи інакше пов’язане з Житомиром. Мова піде далі про відомих та неординарних постатей в історії нашого краю. Читач може запитати, чому саме неординарних? Все тому, що є в їх біографії щось неоднозначне. Про це та багато іншого, наприклад, про цікаві факти з життя відомих постатей розповість Житомир Ski.
Олександр Довженко
Ця постать відома ще й як «український Гомер ХХ сторіччя», саме з нього варто розпочати підбірку. Не маючи досвіду в кіномистецтві, він став класиком. Він запам’ятався, як особа, талановита у всіх виявах душі.
Неодноразово життєві стежки Олександра Довженка перепліталися з нашим краєм. Якщо згадати його біографію, то закінчивши Глухівський учительський інститут (в 1914 році), його відправили викладати на Житомирщину. Він учителював до осені 1917 року, про що неодноразово згадував в колі друзів та знайомих, а також в «Автобіографії». Колектив називав його просто Сашком, але відомий радянський письменник та кінорежисер крім праці вчителя ще й займався організацією літературно-музичних вечорів, гуляв з учнями та колегами по
Житомиру.
Цікавим є ще й той факт з біографії Олександра Довженка, що в усіх масових заходах йому допомагала та підтримувала молода вчителька Варвара Семенівна Крилова. Згодом, саме обраниця з Житомира стала його дружиною. Вони були наймолодшими вчителями в колективі, але учні мали з ними незвичні товариські стосунки, навіть бували в їх будинку на Кашперівській вулиці (сучасна назва — Бориса Тена). Він до речі просто утопав у доглянутому фруктовому саду.
Зйомки кінофільму «Щорс»
Цей факт у багатьох викликає неоднозначні почуття, адже відомо, що завдання зняти такий фільм про «українського Чапаєва» дав режисеру Сталін. Згодом, в 1941 році він навіть отримав Сталінську премію першого ступеня. Сам кінорежисер в «Автобіографії» пише, що це його найкраща робота, котрій він віддав ціле життя.
Олександр Довженко назавжди увійшов в історію, пам’ятають його крізь роки і на Житомирщині. Містяни проходять вулицею імені Олександра Довженка, а на одному з будинків, де проживав видатний діяч, бачать меморіальну дошку. Зберігся і будинок, де він пізнав вперше, що таке сімейне щастя та кохання.
Святослав Ріхтер
Кращий з кращих, видатний піаніст та легенда музики. Святослава Ріхтера до того ж називають виконавцем-віртуозом. І хоча всі його вважають своїм, проте рідне місто Ріхтера все ж Житомир. Його родина характеризувалася сильними музичними, а також театральними традиціями. Вже з 5 років зовсім юний хлопець почав проявляти хист до музики, а в вісім — вперше спробував зіграти на роялі.
В 15 років він вже почав працювати в Одеському театрі опери та балету, а в 19 — глядачі прийшли на сольний концерт юнака. Згодом талановитий хлопець потрапив до Генріха Нейгауза, викладача Московської консерваторії. Це стала поштовхом для подальшої активної концертної діяльності Святослава Ріхтера.
«Найтемніша сторінка біографії»
Воєнні роки Святослава пройшли в Москві, йому доводилося постійно ховатися, тобто це було дійсно страшно. Нагадаємо, піаніст був етнічним німцем, в ті часи таких чоловіків одразу депортували до «трудової армії», в концтабори, а на тих, хто відмовлявся, доносили, арештовували та розстрілювали. Він розповідав, що то були найтемніші часи для нього, адже він жив без зв’язку, а про смерть одного з найрідніших — батька, дізнався лише через 20 років.
Важкою і болючою стала зрада матері, котра мала коханця — колишнього вчителя Святослава. Саме через нього вона не захотіла евакуйовуватися, що в подальшому спричинило страту Ріхтера-старшого. Колишній вчитель юнака написав донос, таким чином, позбувшись суперника. Це страшна історія, в фіналі котрого мати Святослава одружилася в Німеччині з коханцем.
А до 1945 року він був сином «ворога народу». Лише згодом прийде перемога на Всесоюзному конкурсі музикантів-виконавців та визнання його таланту як віртуоза світового рівня. А далі — концертна діяльність піаніста, причому не лише на теренах СРСР, але й по іншим країнам світу.
Скромний та стриманий
Саме так його запам’ятало оточення: скутого та досить сором’язливого, проте після торкання клавіш все змінювалося. Він полюбляв грати в темряві, в залах з однією лампою, аби лише висвітлювалися ноти, щоб нічого не відволікало від головного — від музики.
Житомиряни пишаються корінням видатного генія, його будинок зберігся, як і культурна спадщина та музика, котра є безсмертною.
Степан Бєльський
Це відомий геолог та топограф, краєзнавець, котрий половину життя провів на Житомирщині. Ім’я вітчизняного вченого добре знайоме, займає, безумовно почесне місце серед відомих дослідників Волині.
Після навчання та служби військовим топографом, його відправили до Житомира, де він в 1902 році склав унікальну військову карту краю. В 1907 році Степану довелося і далі залишитися в Житомирі через хворобу, піти у відставку з військової служби. Таким чином, чоловік влаштувався старшим землеміром, почав займатися науково-дослідницькою роботою.
Вплинув на його роботу в якості вченого П. А. Тутковський, завдяки цьому в тому числі він став лідером з питання вивчення надр краю. З того часу і до кінця своїх днів Степан Бєльський займався дослідженнями корисних копалин Житомирської, Волинської та Рівненської областей. В Волинському центральному музеї (Житомир) геолог заснував геологічний відділ.
В 1919 році його призначили завідувачем кафедри кристалографії, мінералогії, геології нинішнього Житомирського державного університету ім. Івана Франка. Трохи згодом він стає деканом факультету, не забуваючи про участь в геологічних та краєзнавчих експедиціях, в процесі яких було знайдено чимало родовищ корисних копалин.
Відкривач Поліського ільменіту
В 30-х роках Степан Бєльський ХХ століття житомирський геолог та професор відкрив Поліський ільменіт в русловій частині Ірші. Дійсно, надра околиць Іршанська славляться цінними мінералами, лідируючі позиції серед них займають поклади ільменіту. Після відкриття Степаном Бєльським проводилися подальші пошуки та вивчення, оцінка покладів відповідно в довоєнні та післявоєнні роки.
Юліуш Словацький
Це всесвітньо відомий польський поет та драматург. Саме його ставлять поряд з Адамом Міцкевичем, Зигмунтом Красінським. А народився майбутній майстер слова у місті Кременець на Волині. Читача зацікавить історія, що Юліуша пов’язує з Житомирщиною. Відомо, що поета врятував образ Богородиці в Бердичеві. В віці семи років хлопець з матір’ю проїжджав повз Бердичів, вони направлялися до Житомира, адже саме там мешкав дядько Еразм. Під час їх поїздки повіз перекинув табур татарських коней. Пасажири залишилися живими, це було справжнім чудом.
Цей випадок назавжди вкарбувався в пам’яті поета, він проніс цю в вдячність до Божої Матері Бердичівської повз все життя.
Саме дані постаті ввійшли до книги Георгія Мокрицького «Танго з минулим. Неординарні постаті в історії Житомира». Це лише декілька прикладів, найбільш відомих, насправді перелік набагато більший. Тож для повного розуміння та сприйняття історії, краще познайомитися з повним списком, дослідженим та коментованим автором.
