Проект «Амбасадори» направлений на краще пізнання міста. Екскурсію по мальовничому Житомиру провів співак і фронмен гурту «Друга ріка» Валерій Харчишин. Взагалі в рамках даного проекту відомі творчі українці стають неформальними провідниками рідного міста. Детальніше про подію розповість Житомирські Інфо.
Трішки біографії
Відомий співак провів студентські роки в місті Житомирі, тому саме це місто йому по-особливому рідним. Народився Валерій Харчишин у селищі Любар Житомирської області. Батько хлопця все життя проживав неподалік від Житомира. Прізвище співака в рідному селі досить поширене. За його словами, він має гуцульську, лемківську, чи бойківську кров. Звичайно, і українська, татарська кров намішана в цьому шаленому та незламному співакові.
Серед особливостей культури Валерій назвав моду серед хлопців – штани кльош, досить широкі. Чим ширші хлопець носив штани, які до речі не продавалися, а шили на замовлення, тим крутіше він виглядав в очах своїх однолітків. За словами співака, тільки в Житомирі він таке бачив.
Переїзд до Житомира
Після вступу в 15-річному віці до Житомирського коледжу культури і мистецтв ім. Івана Огієнко, хлопець переїхав. Самим складним був перший рік навчання, точніше, проживання в гуртожитку. Валерій Харчишин почав кожного дня їздити додому, після чого поступово звик. Батьки не дуже добре до того ставилися, адже багато грошей просто витрачалися на дорогу.
Поступово прийшла адаптація, соціалізація, так би мовити. За словами талановитого співака, краще раніше покинути рідну домівку, щоб швидше стати самостійним.
Студентське життя
В Житомирі студентське життя пройшло досить цікаво. Юнак практично не виходив з гуртожитку, адже був не місцевим і не знав, де і що знаходиться. Валерій розповідає, що його рятувало те, що він швидко бігав, адже іншим щастило не так. І носи поломані були, і гроші забирали декілька разів. Останній випадок якраз таки був в житті музиканта. Він ділиться з прихильниками, якщо він приходив до гуртожитка від автовокзалу з грошима, тоді міг спокійно тиждень нормально харчуватися.
Спочатку Валерій склав державні іспити. В цей час приїхав викладач до інституту та вказав на низький голос, бас, приємний тембр хлопця. Саме тоді його вперше запитали, чи він вміє співати. Він навчався на духовому відділенні.
Після того, як майбутню зірку попросили заспівати, викладач вказав, що хоча співати він і не вміє, але голос є. Викладач запросив співака прийти на заняття, позайматися вокалом, але Валерій не пішов.
Наступним кроком став вступ до козацького хору, далі до ансамблю пісні та танцю «Льонок». Наступним захопленням та продовженням творчого пориву стала народна музика. Хоча юнак не встигав вчити тексти, але виходило в нього досить вправно.
Мурал «Трисвіт»
На стіні однієї п’ятиповерхівки з’явилася досить цікава робота. Це було минулого року, в жовтні 2018 року. Митці зобразили на площі в 180 м2 старослов’янську систему світобачення під назвою «Яв-Прав-Нав». В даній системі всі істоти, предмети, явища мають своє місце, вони взаємодіють між собою.
Команда художників довго виношувала концепцію майбутньої роботи, після завершення ця картина стала наймасштабнішим об’єктом вуличного мистецтва. Художник Дмитро Краб досить добре відгукується про Житомир та містян, адже це місто є досить зручним для творчої людини. Нічого не відволікає від мистецтва, оточує лише спокій та натхнення. Без міцної команди, їх кропіткої роботи, за словами художника, нічого не вийшло б.
Ідея виникла не одразу, поступово народжувалася в ході того, як до митця потрапила старослов’янська книга з міфології. Так і виникла ідея поєднати в гармонії між собою декілька сюжетів, панно вийшло дивовижним, житомиряни і досі насолоджуються цим заворожуючим видом.
Витвір присвячений і тваринам, нашим меншим друзям. Сам Дмитро Краб дев’ять років веган, тому йому важливо було зробити акцент на тому, що кожна істота має право на існування.
Питання про мову
Валерій Харчишин принципово не розмовляв російською мовою. Звичайно, на початку його шляху, коли він переїхав до Житомира, складність полягала в адаптації. Навіть під час гостювання у близьких в Росії, він все рівно розмовляв рідною мовою. Сам співак пояснює це не лише тим, що є патріотом, але і тим, що українська мова є дійсно для нього найкращою.
З другого курсу навчання він «зламався» і почав говорити російською мовою. Після навчання юнак все ж повернувся до рідної мови, вона відрізнялася від тієї, якою він розмовляв в Любарі. Різниця була, мабуть, в її чистоті.
Академічна хорова капела
Працюючи в ній, Валерій Харчишин об’їздив Німеччину, Францію, Швейцарію. Академічна хорова капела була частим гостем в цих країнах, набагато рідше вони навідувалися в Польщу та Чехію. Іноземців цікавила та вабила українська музика, виконана на професійному рівні.
Талановитий співак сумує за тим часом, адже це були за його словами кращі роки. З 20-річного віку він працював, відчув самостійність, гастролював Європою. Він полюбив всією душею хорову музику, він надіється колись втілити таку мрію в реальність.
Драгонбот
Мандрівка по Житомиру привела співака до Федерації з веслування на човнах «Дракон», котра функціонує в нашому місті з 2015 року. Цей спорт є командним, учасники на човнах проходять дистанцію, більше 12 метрів. Форма каное нагадує дракона, який вміщає в себе до дванадцяти кмітливих веслувальників.
В цілому в Україні драгонбот з’явився в 2004 році, своєю появою командний вид спорту завдячує професійним спортсменам, котрі раніше приймали участь в олімпійських змаганнях. Відповідно, веслувальники в подібних видах спорту повинні бути сильними, вміти тримати рівновагу.
Даний вид спорту має менш жорсткі вимоги, що дозволяє кожному бажаючому хоча б раз в житті спробувати свої сили. Президент Федерації з веслування в Житомирі Дмитро Мороз наголошує на основних пріоритетах командної роботи: наполегливість та злагодженість.
Відомо, що драгонбот виник в Китаї, все більшого розмаху він набирає в Україні, Європі. Кожний охочий швидко навчиться, це один з наймасовіших видів спорту. При цьому задоволення від такого активного відпочинку отримає кожний.
Літній театр «Ракушка»
Валерій Харчишин добре знайомий з цим місцем, адже проводив в студентські роки тут дуже багато вільного часу. І розмови про музику відбувалися в Ракушці, і фотосесії. Амбіційний юнак лише уявляв, як виступатиме на цій сцені, після успішно проведеної реконструкції виступи групи «Друга ріка» дійсно проходили в цьому місці.
Серед мінусів співак вказує жахливий звук, необхідно мати свою апаратуру. В Житомирі дійсно немає прокатної контори, котра б змогла поставити якісний звук.
Народження гурту
Неформальні житомирські музиканти, котрі слухали однакову музику та мали спільні погляди. Єдине, що їх виділяло, вони не вміли грати. Саме так охарактеризує Валерій Харчишин початок гурту.
Вони поставили собі за мету робити те, що відрізнятиме їх, виділятиме серед тисячі таких же гуртів. Співак спочатку грав на трубі, потім на барабанах. Віктор Скуратовський співав, але наступним кроком стало його навчання грі на бас-гітарі. Тому Валерій зайнявся співом.
В хоровій капелі «Орея» проходили репетиції гурту «Друга ріка». Саме там Валерій Харчишин почав співати, далі став адміністративним директором. Це допомогло групі, адже відкрило можливість використати приміщення.
Село Дениші
Коли Валерій був малим, він їхав до Росії на поїзді з музикантом, котрий співав, випивав та розповідав цікаві історії. Він розповів про чудове місце – с. Дениші, заінтригував. Невдовзі Валерій і сам побував там, зрозумів, про яку красу розповідав музикант.
Неподалік від Житомира, в селі Дениші збереглися руїни палацу родини Терещенків. Палац побудували наприкінці 19 століття. Сім’я Терещенків була заможною, українські землевласники і промисловці були досить поважними людьми.
Попід берегом річки Тетерів знаходяться гранітні скелі, котрі також називають Дениші. Їх висота сягає 25 метрів, ці скелі Житомирського гранітного щита активно використовують під час тренувань та змагань для скелелазів не тільки з України, але і з інших країн.
УААСП
Дана організація колективного управління займається авторськими та суміжними правами. Дана спілка активно співпрацює з авторами. Валерій Харчишин приєднався до даної спілки, організація збирає роялті, кошти з усього світу. Наразі, за словами співака, є 97 угод з подібними організаціями по всьому світу.
Валерій Харчишин був в спілці як автор, але згодом вирішив з авторською радою привести в порядок організацію. Він займається просвітницькою діяльністю, доносить до кожного, що за музику потрібно платити. Мова йде про музику в кафе, барах, ресторанах, і оплата повинна лягати на плечі власника закладу.
Громадська робота приваблює музиканта. Йому подобається займатися тією справою, яку він може контролювати. Мова йде не про рекламу на його імені, обличчі, а це той випадок, коли він активно приймає участь в справі, вкладаючи зусилля та свій час.
В громадську організацію Валерій пішов для того, щоб щось змінити, впевнені, в нього все вийде.
І хоча є частина публічних людей, артистів, котрі не переймаються такими запитаннями, Валерій Харчишин впевнений, що це також позиція, котру варто поважати. В світовій практиці активні автори об’єднуються, створюючи подібну організацію.
Водонапірна вежа
В 1898 році збудували історичну, воєнно-стратегічну споруду в стилі модерн. З її висоти було досить зручно спостерігати, вежа виконувала роль пункту протиповітряної оборони. Вже наприкінці 1950-х років водонапірна вежа перестала виконувати свої функціональні обов’язки.
Вежу реконструювали під кафе «Ювілейне» в 1983 році. Наприкінці минулого року було обрано команду, котра займатиметься осучасненням вежі. Це пам’ятка Житомира, один із неофіційних символів міста. На магнітиках, листівках зображують саме водонапірну вежу.
Команда, котра займатиметься осучасненням водонапірної вежі прагне зробити її центром культурного життя. Поряд з пам’яткою знаходиться філармонія та музичне училище. Гості міста плавно переходять від водонапірної вежі до художньої школи і парку. Проект розпланований на досить довгий проміжок часу, тому над його втіленням команда працюватиме не покладаючи рук.
Музей космонавтики
Сергій Корольов, як відомо, народився в Житомирі. Вчений у галузі ракетобудування, космонавтики сконструював перші штучні супутники Землі, він сконструював космічні кораблі. За сприяння відомого українського вченого вивели на орбіту перший супутник, перший політ людини у космос також відбувся завдяки йому.
Музей космонавтики раніше був будинком, де народився вчений. В музеї поєднані фізичний, духовний космос. Колекція музею приємно вражає. Окрім зразків космічної техніки, спорядження, котра була в космосі, залу оригінально оформили.
Директор музею Ірина Дячук хоче поступово розширювати площу закладу. Цей музей став місцем здійснення мрії. В Житомирі, на батьківщині вченого, створили експериментальну композицію. Суміш філософії та космосу знаходилася під питанням на момент відкриття, котре відбулося 1 червня 1991 року. Нагадаємо, через два місяці після цієї дати розпався СРСР.
Валерій Харчишин вперше потрапив до музею в 1991 році, там він зізнається, що прогулював пари. Він сідав в крісло з навушниками і слухав «космічну» музику.
В цілому відомий співак прожив в Житомирі 10 років, але за його словами, це можна прирівняти до цілого життя. В Житомирі пройшла особлива історія становлення юнака, котрий приїхав з села до амбіційного співака, котрий став працювати та розвиватися. Зараз артист живе в Києві. Він наголошує, що має три місця, котрі є його домом – Любар, Житомир та Київ.
Туристичні місця, пам’ятки Житомира приваблюють туристів. Поступово потенціал нашого міста зростає, саме красу міста, його унікальність показав Валерій Харчишин. Він поділився власним досвідом, показав ті пам’ятні місця, котрі подобалися, куди ходив він сам. Завдяки проекту «Амбасадори» кожен гість міста, житомирянин може не тільки ознайомитися з історію відомого співака, але й пройтися по визначним місцям рідного міста.