Барви нашого краю формують цікаві особистості, які потім намагаються поділитися цією красою зі світом. Це діячі музики, візуальних мистецтв та ремесла слова. Серед них своє можливо недооцінене місце займає і Курильчук Микола Михайлович – письменник радянських часів. Ліками проти злоби та смутку письменник вважав читанням, що відзначав у своїх статтях та інтерв’ю. Далі на zhytomyrski.info.
Життєпис митця слова
Майбутній літератор народився на хуторі Перебуж поблизу с. Джерело сучасного Олевського району Житомирщини 24 вересня 1926 року. Виростаючи в поліському селі, дитячий розум вбирав красу рідного краю, що потім вирине у його творчості – дії багатьох його творів відбуватимуться саме на теренах нашої землі.
Дитинство письменника припало на часи Голодомору, втім про його життя в ці страшні часи, майже не збереглося даних. У 1941 році закінчив Майданівську семирічку, а у 1944 році був мобілізований до лави Червоної армії, в якій проходив службу до 1951 року. Брав участь у Другій світовій війні, що надало життєвий досвід. Тому тематика багатьох творів зачіпає саме той період історії.
Після демобілізації починає роботу в царині культури: очолює відділ культури Олевського району, працює секретарем районного комітету комсомолу. Паралельно навчається в Дубенському культурно-освітньому технікумі, який закінчив 1956 року. Потім вступає до Київського державного університету імені Тараса Григоровича Шевченка на факультет журналістики. У 1961 році починає роботу в обласній газеті “Радянська Житомирщина”. Університет закінчує у 1963 році. У 1973 році стає членом Національної спілки письменників України.
Цей період Курильчука заповнює письменницька діяльність. У 2004 році Микола Михайлович приєднується до більшості, залишивши солідний письменницький спадок.
Творчість письменника
Письменник творив переважно прозу та драматургію. Серед тематики чільне місце займає війна та людська трагедія у ній, сила волі та краса природи.
Дебютував у літературі прозою – оповідання “Оксана” надруковане у газеті “Радянська Житомирщина” 1959 року. З 1962 року публікує свої п’єси – дебютна драма “Важке призначення”, 1964 року “Іду до вас, друзі”, “Агрономи” наступного року та інші. В п’єсі “Агрономи” порушує питання захисту довкілля та, як зараз би сказали, “свідомого використання біоресурсів”.
Серед тематики та мистецьких інтересів був і гумор. Автор видав дві збірки гумористичних оповідань – “Неув’язочка” 1965 року та “Гуморески” через 3 роки.
Набивши руку на невеликих текстах, автор береться за велику прозу – 1973 року виходить роман “Джерело” в київському видавництві “Радянське письмо”. В романі події розгортаються на землях його рідного Полісся в часи німецької окупації.
За три роки виходить друком “Криниця” – роман, події якого охоплюють кілька десятиліть українського села. В цій прозі автору вдалося підняти питання не лише пасторального побуту селян, а й тяжких буднів, стосунків з керівництвом колгоспів та людей між собою. Події також відбуваються у глибинному Поліссі.
Важлива у доробку пана Миколи – повість “Десант капітана Творогова”. У ній йдеться про групу радянських диверсантів, на яких покладали виконання партизанських завдань в тилу нацистів в окупованій Білорусі 1942 року. Втім, через помилку пілотів повітряний десант опинився на теренах українського Полісся, трохи західніше Житомира. З’ясувавши помилку, диверсанти вирішили прориватися до своїх на схід. Пройшовши вздовж Кам’янки, через два дні група була знищена каральними загонами. Повість заснована на реальних подіях.
Творчий доробок письменника насичений документальними та автобіографічними мотивами, що, швидше за все, і пояснює його успіх на просторах радянської літератури, яка культивує “Велику Вітчизняну”. Втім, сам письменник намагався просто донести до своїх читачів правду життя – часом солодку, часом гірку.