Із Житомиром тісно пов’язане ім’я композитора зі світовим ім’ям Віктора Косенка. Так, саме у цьому місті він провів більшу частину свого життя, зустрів своє кохання, створив талановиті композиції та вважав роки проживання тут найщасливішими. Детальніше про історію успіху композитора розповість zhytomyrski.
Житомир надовго став для композитора рідним містом
Більша частина життя відомого композитора Віктора Косенка минула у Житомирі, куди він потрапив із охопленого революцією Петрограда. Втім, атмосфера Житомира також не була спокійною та мирною, адже у цьому місті розвивалися події класової війни та стрімкої зміни влади.
Композитор, якому було двадцять два роки, розпочав житомирську частину свого життя у одноповерховому будинку, що розташовувався на вулиці Дмитрівська, 6. Про те, як жилося композитору у Житомирі, в якому кипіла громадянська війна, враховуючи те, що він був творчою людиною, складно здогадатись, тож це залишається таємницею. Втім, є інформація, що на одній вулиці із композитором проживав місцевий естет, прихильник театру та літературної творчості Борис Маліневський, який настільки зачарувався революційними подіями, які вирували у театрі Житомира, що вирішив піти до червоноармійської кінноти. Втім, Віктор Косенко, хоча й його батько був генералом, не виявив особливого інтересу до цих подій. Він поєднував роботу землеміра у лісовому управлінні із грою у житомирському кінотеатрі “Рим”. За словами очевидців, глядачі охоче відвідували сеанси німих фільмів заради того, аби послухати неймовірну гру на фортепіано Віктора Косенка. А композитор у свою чергу вправлявся у імпровізації, адже кожного разу грав все нові й нові версії усім добре відомих мелодій.
Біографія композитора
Віктор Косенко народився 3 жовтня 1938 року у Петербурзі у родині генерал-майора, втім, із військовою справою своє життя не пов’язав. У 1918 році майбутній композитор завершив навчання у Петроградській консерваторії, де відвідував клас композиції у Соколова та клас фортепіано у Миклашевської.
Із 1918 року починається відлік викладацького етапу життя Віктора Косенка. Так, він займається тим, що навчається майбутніх професіоналів у Житомирському музичному технікумі. Із 1929 року він працював у Київському музично-драматичному інституті, а протягом 1934-1937-х років – у Київській консерваторії.
Ім’я Віктора Косенка увійшло в історію української музики завдяки його ліричній як камерній, так і вокальній й симфонічній творчості, яка щедро збагачена романтичними мотивами етнічної музики та української пісні.
Віктору Косенку вдалося отримати європейську музичну освіту, що у роки його діяльності було рідкістю. Дитинство майбутнього композитора минуло у Польщі в місті Варшава. Відомо, що він був і справді дуже розвиненою дитиною, і ще у шестирічному віці на слух з легкістю зіграв «Патетичну сонату» Бетховена, при цьому ще не знаючи нот. Його талант вдалося розвинути завдяки професорам у Варшавській консерваторії, а продовжив навчатися музичній грамоті Віктор Косенко продовжив у консерваторії в Петербурзі. Майбутнього композитора навіть звільнили від оплати за навчання, адже його обдарованість була оцінена по заслугам.
Помер композитор 3 жовтня 1938 року. Його було поховано на Байковому кладовищі
Період викладацької діяльності у Житомирському музичному училищі імені Віктора Косенка
Більша частина життя композитора Віктора Косенка у Житомирі, де він спільно із друзями-музикантами організував затишне середовище митців, яке нічим не поступалося столичному. За спогадами відомої співачки Зої Гайдай, їхня аудиторія в основному складалася із робітників, солдатів та селян. Віктор Косенко заробляв тим, що займався ілюструванням німих фільмів музичними композиціями. Очевидці зазначають, що прихильники Віктора Косенка мігрували за ним від кінотеатру до кінотеатру, аби лише мати можливість насолодитися чудовою грою композитора, адже окрім цього, він був і неймовірним піаністом.
У часи, коли Віктор Косенко працював на посаді професора Київської консерваторії, йому вдалося написати симфонію “Молдавська поема”, яку йому так і не судилося почути.
Окрім гри у кінотеатрах та ілюстрування німих фільмів, піаніст мав і багато сольних концертів та виступів у складі ансамблю.
Натхнення композитора Віктора Косенка
1919 рік у Житомирі видався насиченим подіями. На вулицях міста було чути стрілянину, а для містян настали скрутні часи. Проте саме у цей буремний час Віктору Косенку вдалося зустріти кохання усього його життя, жінку, яка стала його музою та яка увійшла у його життя та його музичні композиції.
Так, 1919 року на концерт Віктора Косенка завітала Ангеліна Канеп, яке саме пережила розлучення зі своїм чоловіком, який був офіцером царської армії, і на утриманні жінки перебувало дві доньки. Тож Ангеліна Канеп була неймовірно заклопотана усіма цими проблемами, як домашні справи та пошуки гарного житла та харчування. У жінки не було родичів в Житомирі, а знайти підтримку та допомогу у прифронтовому місті було непросто. Виступ піаніста та композитора Косенка пробудив у її серці теплі та приязні почуття, тож вона вирішила надіслати музиканту дві троянди та своє вітання. Далі була особиста зустріч і взаємна закоханість.
Темними вечорами композитор та Ангеліна Канеп гуляли темними та незатишними вулицями Житомира, і їхні розмови точилися навколо мистецтва та різних неважливих речей, проте вони обидва розуміли, що закохані. Майже усі композиції Віктора Косенка, які він створив у Житомирі, а особливо ліричні романси, присвячені дружині.
У своєму будинку на вулиці Дмитрівська, 6, Косенко написав 12 романсів – “Я ждав тебе”, “Колискова”, “Вони стояли мовчки”, “Ні відгуку, ні слова” та інші. Також у 1922 році він створив сонату, у 1923 – ще одну сонету, написану для віолончелі й фортепіано, протягом 1926-1929 також була написано тріо сонат.
Саме під час перебування у Житомирі композитор розпочав роботу над одинадцятьма етюдами, які були написані у форматі старовинних танців та які сам автор назвав сімейним альбомом, адже кожен із етюдів було присвячено житомирянам, які були близькі серцю Косенка.
Мистецькі вечори на вулиці Дмитрівська
У Житомирі було організовано доволі потужний музичний осередок та багато містян вміти грати на музичних інструментах, тож вони згуртувалися, аби тішити слухачів прекрасними мелодіями. Попри революційні події та складну політичну ситуацію, інтелігенція Житомира вважала за правило організовувати різноманітні літературно-музичні вечори. Зокрема, організовував такі літературно-музичні вечори і Віктор Косенко. Містянам було відомо, що вечори відбувалися щочетверга у будинку родини Косенка на Дмитрівській. На ці заходи навідувалася зокрема і відома оперна співачка Зоя Гайдай, та її батько, який також був музикантом та художник Канцеров, який до того ж і прекрасно володів грою на віолончелі.
Віктор Косенко був засновником камерного тріо, яке організувало понад п’ятдесят концертів, афіші до цих концертів малював художник Канцеров. Завдяки роботі Віктора Косенка, камерне тріо постійно вносило корективи до свого репертуару, проте в основному вони обирали композиції композиторів-класиків, зокрема, Шумана, Рахманінова, Бетховена, Моцарта. Попри те, що у кожного учасника тріо були свої справи після роботи та й втома давала про себе знати, вони збиралися у будинку Косенка та займалися підготовкою до концертів.