Житомирський театральний актор Микола Карпович: історія успіху

Він планував стати викладачем, проте зірки склалися таким чином, що йому судилося здобути успіх на театральному поприщі. Народний артист України, житомирський актор Микола Карпович жодного дня не шкодував про те, що вирішив пов’язати своє життя із мистецтвом, адже взамін отримує насолоду від своєї роботи та вдячність й захоплення глядачів. Детальніше про творчий шлях актора розповість zhytomyrski

Микола Карпович у дитинстві планував стати викладачем історії та географії

Народний артист України, який творить театральну історію у Житомирі, у дитинстві прагнув здобути фах викладача історії та географії. Проте після того, як йому судилося зіграти першу у своєму житті театральну роль у рамках шкільного конкурсу, Микола Карпович дійшов до висновку, що прагне побудувати кар’єру у акторській справі. Хоча театральний діяч народився на Рівненщині, проте починаючи із 1900 року він запалює сцену у Житомирському обласному українському музично-драматичному театрі імені Івана Кочерги. Миколою Карповичем було зіграно понад сотню театральних ролей у виставах як для дорослої, так і для дитячої аудиторії. 

Микола Карпович до початку своєї театральної кар’єри планував вступати навчатися до педагогічного інституту. До слова, таку ідею він перейняв у свого брата, який обрав цей шлях. Втім, перша його зіграна театральна роль все змінила. 

Актор вирішив пов’язати свою долю із театром після того, як зіграв у шкільній постановці

Так, ця ідея з театральною кар’єрою виникла, коли у школі, де навчався майбутній актор, було організовано конкурси під назвами  “Нумо, хлопці” й “Нумо, дівчата”. Тоді Микола Карпович навчався у дев’ятому класі. Учні обрали для інсценізації повість Івана Нечуя-Левицького “Кайдашева сім’я”. Цікавий факт, що актору дісталася роль свекрухи Кайдашихи, а його однокласнику Артуру довелося зіграти невістку Мотрю. Миколі Карповичу припало до душі грати ролі у театральних виставах, а глядачі, які переглядали постановку, сказали, що йому потрібно розвиватися у цьому напрямку та вступати до театрального інституту. Тоді майбутньому актору вперше спало на думку пов’язати своє життя із театральним світом. Втім, оскільки він не був впевнений в тому, що йому вдасться досягти успіху у цій сфері, не наважився подати документи на вступ до театрального, адже подумав, що через велику конкуренцію є ймовірність, що йому не вдасться поступити. Тож натомість прийняв рішення вступити на кафедру режисури до Рівненського інституту культури. 

По закінченню вищого навчального закладу Миколі Карповичу судилося за розподілом поїхати працювати до містечка Нововолинськ, що у Волинській області, де він протягом року працював на посаді режисера самодіяльного театру у місцевому будинку культури. Тоді за його керівництва було поставлено виставу “Морфій” за мотивами оповідання Михайла Булгакова. 

Після прослуховування актор потрапив на роботу до Житомирського музично-драматичного театру імені Кочерги

Втім, через рік актор приїхав до інституту, у якому навчався та познайомився там із представником житомирського театру, який запрошував на прослуховування випускників кафедри режисури, які мали бажання розпочати акторську кар’єру у Житомирі. Тож Микола Карпович вирішив спробувати та поїхав на прослуховування. У той час цим процесом керували Леонід Данчук, Володимир Савченко та Григорій Артеменко. У результаті прослуховування на роботу до театру взяли шістьох акторів, троє з них були із Києва, а троє із Рівного. 

У творчому посагу актора Миколи Карповича зібрано понад сто театральних вистав, у яких він зіграв. Перша роль, яку він зіграв у Житомирському музично-драматичному театрі імені Кочерги, була роль лікаря. Тоді ж, під час першої вистави актора, сталася кумедна ситуація.

Так, тоді гример театру загримував актора так, аби він нагадував режисера театру Володимира Савченка, тож приклеїв йому бороду та вуса. Перед фінальною сценою актор Микола Карпович мав би виконати монолог. А під час того, як він стояв та розповідав текст, у нього відклеївся вус, який почав тріпотіти у такт тексту. Глядачі почали сміятися, а по закінченні вистави режисер театру Володимир Савченко вийшов до акторів та подякував за успішну  прем’єру. А до Миколи Карповича, який стояв скраю, підійшов, обійняв та відірвав приклеєну бороду. Тож ця перша роль знакова та пам’ятна для актора. 

Важливим є те, що аби вдало зіграти роль, обов’язково потрібно переосмислити новий образ, а також визначити основні складові театральної вистави. Необхідно попрацювати над зав’язкою, основною частиною та кульмінацією кожної вистави. На початку роботи над виставою актори спільно із режисером ретельно прочитують кожну сцену п’єси. Після розподілу ролей текст п’єси прочитується повторно, проте при цьому актори спільно із режисером вже визначаються із темою та ідеєю вистави та обговорюють образ кожного персонажа. Потім режисер призначає творчі задачі кожному актору та підказує, що, як та коли вони мають робити. Після цього актори розпочинають роботу над вивченням тексту. 

Миколі Карповичу ще з інституту судилося грати зазвичай у комедійних виставах 

Миколі Карповичу подобається працювати над комедійними виставами. Попри те, що актор зіграв доволі багато ролей, є ті, які найбільше полюбилися та припали до душі.  Зокрема, до них належать роль у виставі на малій сцені “Хочу зніматися в кіно”. Також цікава роль, яка дісталася актору, це роль у виставі “Вільна пара”, оскільки у нього немає імені, а є лише персонажі, один із яких – Він, а інший – Вона. На малій сцені актор довгий час грав цю виставу разом з Оксаною Павловою. Що стосується великої сцени, то тут актору подобається роль сусіда-п’яниці у виставі “Божі тварі”, яка не втрачає актуальність протягом багатьох років. Також полюбляє Микола Карпович грати Лімариса у театральній постановці “Дорогий товариш Бог”. 

Втім, окрім улюблених ролей, є й вистави та відповідно персонажі, які Микола Карпович презентує глядачам багато театральних сезонів поспіль. До прикладу, до цього переліку увійшло дві ролі – Гриця та Ониська у театральній постановці “Фараони”. 

Так, одного дня актора Миколу Карповича викликали до директора театру у терміновому порядку та попередили, що потрібно взяти участь у виїзній постановці та дали роль Ониська замість Гриця. Проте актор вже протягом тривалого часу грав Гриця у цій виставі та у перерві полюбляв дивитися на роботу актора Володимира Нестеренка, стоячи за кулісами. Тож ця роль Ониська була йому відома, тому йому вдалося з легкістю перевтілитися та трішки відійти від сценарію лише у двох моментах. А надалі у цій виставі він вже грав лише цю роль. 

Жодного разу актору не спадало на думку змінити сферу діяльності

Народний артист України Микола Карпович зізнається, що жодного разу йому не припадало на думку змінити сферу діяльності та полишити кар’єру у театрі. Більше того, театр займає важливе місце у його житті, саме на сцені проходить велика частина життя актора, тож він не уявляє,чим би займався, якби щось змінилося. Також варто зважати і на те, що дружина актора, заслужена артистка України Ольга Карпович , також працює на одній сцені із ним у Житомирському театрі імені Кочерги. До слова, познайомилися вони також у житомирському театрі, куди Ольга, яка народилася на Тернопільщині, приїхала працювати після того, як завершила навчання у Київському інституті культури. 

Куди полетіти взимку

Разом з холодом виникають думки по відпустку, або короткий відпочинок в теплих краях, в такому випадку прийдуть на допомогу авіабілети avia.tickets.ua. Кожен повинен спочатку...

Як правильно підібрати жіночу білизну?

Правильно підібрана нижня білизна додає жінці впевненості та підвищує самооцінку. Вона здатна підкреслити переваги та приховати недоліки фігури. Недаремно кажуть, яка у жінки білизна,...
.,.,.,.