На початку ХIХ століття в нашому місті проживало близько п’яти тисяч житомирян, а вже наприкінці століття ця цифра збільшилася до шістдесяти тисяч. Хотілося б поділитися історією однієї заможної родини в ті часи. Житомирські Інфо розповість про Трібелів та їх прибутковий будинок, розташований на вулиці Михайлівській.
Житлове питання в ХIХ столітті
На початку століття в Житомирі проживала польська шляхта, а також католицьке, православне духовенство. Це були купці та ремісники, чиновники та прислуга. Вже наприкінці ХIХ століття соціальні верстви населення змінилися. До даного переліку додалися: заробітчани, військові, пенсіонери, а також збідніле дворянство.
Як же можна охарактеризувати в ті часи житлове питання? Варто виділити наступні групи:
- значно менший відсоток населення здавав в оренду будинки та квартири, кімнати. Навіть меблі заощадливі житомиряни здавали в користування на певний проміжок часу;
- більший відсоток населення знімало житло, адже купівля свого — було надто дорогим, іноді недосяжним задоволенням.
Житомиряни могли зняти одноповерхові будинки, квартири або ж кімнату в ній. Заможні власники маєтків, на яких розміщувалося декілька будинків, також здавали їх в оренду. А якщо мова йшла про великі будинки, то містяни мали змогу орендувати певну їх частину. Наприклад, батьки Сергія Корольова знімали саме таке житло. Таких прикладів вдосталь, адже це була поширена практика.
Після скасування кріпацтва та різкого росту населення, житомиряни відчули, що таке урбанізація і які проблеми пов’язані з нею. В цей період розгорталося будівництво двох- і триповерхових будинків, де було від 6 до 20 квартир. Набули поширення прибуткові будинки, з якими певний час і характеризувався Житомир. Однією з таких архітектурних окрас міста став будинок родини Трібель, про який і піде далі мова.
Заможна родина житомирян
Тож будинок Трібелів розташовувався в центральній частині міста — на вулиці Михайлівській. Власники займали верхній поверх будинку, а нижні поверхи використовували з метою отримання прибутку, тобто здавали в оренду. Що ж розміщувалося в їх родинному гнізді?
- «Губернський Статистичний Комітет».
- «Губернський Комітет по виклику продуктів з прикордонної лінії».
- «Губернський комітет по селянським справам Присутність».
В 20-х та 30-х роках минулого століття на нижніх поверхах будинку знаходилися редакції таких газет, як «Робітник» та «Радянська Волинь». На будинку містяни можуть побачити інформаційну вивіску про те, що в будинку деякий час жив, а також працював талановитий драматург Іван Кочерга. Саме він був літературним редактором даних видань. В Житомирі він написав «Свіччине весілля», а також «Алмазне жорно». Нагадаємо, твори перекладені на багато мов світу, вони стали класикою української літератури.
Відомо, що головою комітетів був Волинський губернатор. Завдяки дослідженням житомирського краєзнавця Бориса Дубмана стало відомо, що в будинку заможної родини зупинялися такі відомі діячі, як Леся Українка, а також Михайло Коцюбинський.
Містяни переказують, що з балкона другого поверху будинку Трібелів виступав Лев Троцький.
Сімейний бізнес — лайкові рукавички
Фабрика родини виготовляла лайкові рукавички найвищої якості. Вироби носили заможні українці, а також вивозили за межі країни. Іван Трібель та його син Гіляров володіли фабрикою та контролювали процес. В лайкових рукавичках ходили князі та особи імператорської крові. Цікаво, чи здогадувалися вони про те, що ці вишукані та елегантні вироби насправді родом з Житомира?
Хоча в ті часи наше місто якраз було маркером якісних шкіряних рукавичок. Невідомо, як би склалася доля, якщо б не події 1917 року та подальша націоналізація. Трохи згодом відбулася державна монополія на всі засоби виробництва, це торкнулося і родини Трібель.
Цікаво, що навіть після стількох років будівля залишилась такою ж, зберегла свою історичну цінність та знову стала прибутковою, правда вже з іншим власником.
