Якщо ти вмієш чекати, то до тебе все прийде. Це глибоке переконання актора Житомирського облмуздрамтеатру Андрія Глущука. Саме щасливий випадок привів його на сцену.
Далі розкаже «zhytomyrski.info»
Андрій з дитинства мріяв стати співаком. Він співав пісні де завгодно і у будь-який час, знав всі пісні, що були у нього записані, напам’ять. Коли він говорив, що стане відомим співаком, з нього сміялися. Але він вже тоді зрозумів, що йому потрібна сцена. Перший досвід як співака був у 7 класі, на новорічному вогнику. Глущук співав «Білі троянди» Юрія Шатунова.
Андрій навчався в Житомирському інституті культури та мистецтв на факультеті естрадного співу. Також брав участь у вокальному ансамблі «Камертон» у Зарічанському будинку культури. Випадково на репетиції ансамблю побувала Наталія Тимошкіна – художня керівниця Житомирського музично-драматичного театру. Вона запросила хлопця працювати в театрі, він тоді навчався на другому курсі інституту.
Актор розповідає, що спочатку це була робота на півставки. Згодом вже почали його долучати до участі у виставах. Не все відразу. Наприклад, першу репліку він сказав лише через два роки роботи в театрі. До цього залучався до участі у масових сценах.
За словами Глущука, перша велика роль була у нього у виставі «Кайдашева сім’я»
Після цього актор зізнається, що захопився акторською справою.
«З усіх персонажів, котрих зараз граю, найближчий – це Казанова з вистави «Заповіт цнотливого бабія». Чимось ми таки подібні з ним. Так, мені теж подобаються гарні жінки, подобається мандрувати та інколи писати пісні», – каже Глущук.
Артист розповідає, що кожен актор хоче мати свою публіку, бо артист без публіки – ніщо. Житомирський театр періодично буває в інших містах, де акторів завжди тепло зустрічають. У Глущука є мрія, щоб наш театр їздив на гастролі і за кордон. Каже, що вистави житомирського театру одні з найкращих в Україні.
«Сьогодні глядач – вибагливий, його постійно потрібно дивувати, вигадувати щось нове, йти в ногу з часом, робити на сцені справжнє шоу. Нашим режисерам це вдається», – говорить актор.
Актор відмічає, що знаходиться на порозі змін. Ще нещодавно він не отримував повністю задоволення від роботи, не розумів, що це його життя, воно йде, і треба робити все сьогодні. Каже, що не робив цього. Потім відчув, що якщо не зробить сьогодні на повну те, що має, то завтра такої можливості може не бути. Тому почав більше робити та менше мріяти.
Про рідний Житомир говорить, що тут можна і треба ставати професіоналом своєї справи. Згадує прислів’я «Де народився, там і згодився».