Хоч наша Поліська земля і щедра на талановитих персон, та ось з відомими актрисами, якби того не хотілося, а тут ситуація дещо скрутна. Перші представниці прекрасної статі, що спадають на думку звісно Марина Поплавська і Олена Яковлева та і ті народилися не в самому Житомирі, а в Новограді Волинському. Та якщо зазирнути в архіви історії, виявляється, що в кінці ХІХ століття в нашому місті на світ з’явилася актриса, яка мала великий успіх, щоправда, не на Батьківщині, а в сусідній державі. Далі на zhytomyrski.
Нуна Влодзейовська-Щуркевичова
Життєпис розпочався 11 листопада 1884 року в Житомирі, у родині поміщика, де і народилася майбутня актриса. Шкода, але не довго затримується Нуна в нашому місті і шкільні роки проводить у Кракові. Згодом переїздить до Варшави, де вчиться драми і бере приватні уроки у відомої на ті часи Марії Пшибицько-Потоцької.
Джерела свідчать, що дебют Нуни на великій сцені стався у 18 річному віці в Познані, де актриса грала роль Анєлі у творі “Дівочі обітниці”.
На один рік поїхала мандрувати Європою та з 1904 по 1905 знову виступає в Познані.
1906 року Нуна отримує пропозицію очолити театр у Вільнюсі на 4 роки і перебуває в Литві. В 1910 повертається до Кракова, але в 1908 встигла вийти заміж за актора Борислава Щуркевича і разом з ним з 1912 року керують театром у Познані.
У 1915 році чоловік бере курс до москви, де очолює місцевий Польський театр, та недовго грала музика.
1916 року Нуна з чоловіком стали ближче до Житомира на відстань 140 кілометрів і працюють в столиці в театральній студії протягом 2 років. Тут чоловік керував студією, а наша землячка грала на сцені.
Незалежність Польщі
Повертаючись до початку, на момент народження дівчинки наше місто входило до складу російської імперії, а Польща не могла похизуватися Незалежністю.
11 листопада 1918 року наші сусіди здобувають Незалежність і Нуна з чоловіком повертаються працювати на територію до наших друзів.
Абсолютно не дивно, що після повернення Нуна з чоловіком знову почали працювати на культурній ниві своєї другої Батьківщини в Державній музичній консерваторії Познані.
Закопане-місто в південній Польщі і саме 1933 року перестало битися серце чоловіка нашої героїні Болеслава Щуркевича і без мужнього плеча надалі справи пішли дещо складніше ніж до цього.
Через 6 років Нуна перебирається до Варшави і лише в 1945 році знову повертається до Познані і грає в різноманітних театрах, щоправда, періодично працює в Гнезно і Щецині.
Свій ювілей 50 років відсвяткувала, як потрібно, на сцені з колегами і глядачами, та вже тоді здоров’я Нуни було видно як на долоні і воно залишало бажати кращого. Та все ж через 4 роки Нуна пішла в інший світ в Познані. Похована наша землячка на цвинтарі заслужених Великополян.
За свою творчу кар’єру крім любові і шани від глядачів було вшанована такими нагородами як:
- Офіцерський хрест Ордена Відродження Польщі
- Золотий хрест Заслуги
- Срібний академічний Лавр
Скільки і які б не були нагороди для будь-кого, головною нагородою для кожного з нас є шана і повага від людей, у випадку з акторами любов глядача.
Варто відзначити, що твори в яких грала Нуна були написані тодішніми сучасниками польської літератури, такими як: Станіслав Пшибишевський, Кароль Губерт Ростворовський, Тадеуш Рітнер та інші.
У цій історії є дві сторони медалі, адже з однієї сторони житомирянам має бути приємно, що така людина колись народилася в нашому місті. Інша сторона медалі віщує нам те, що Нуна після народження так жодного разу не повернулася на Батьківщину і звідси виникає логічне питання: “Чому?”. Змінити історію ніхто не може, сталося яке сталося. Хочеться вірити, що майбутні великі люди Житомира не тікатимуть з рідного міста, а творитимуть на рідному Поліссі.