В середині ХІХ століття людство вперше дізналося про фотографію і все що з цим пов’язано. Щоправда, перший механізм для створення фото називався геліографом і, щоб підняти його потрібно було бути могутнім парубком. З тих часів все змінилося і фотоапарат вже можна вмістити в кишеню штанів, але незмінною залишається любов до фото в окремо взятих особистостей, яких зазвичай називають фотографами. Далі на zhytomyrski.info.
ХХ століття
Зрештою історія фотографії достатньо цікава і насичена, з якою без ста грамів не розберешся. Вихідці з 90-х пам’ятають персонажа мультфільму «Простоквашино» пса Шарика, якому батьки головного героя прислали фоторушницю, аби той фотографував тварин і надсилав світлини в різноманітні журнали. На той час це здавалося дитячою забавою, але в ХХІ столітті ця професія дійсно існує і приносить чималі кошти фотографам.
Саме в цей період по всій території України в домівках людей почали з’являтися перші «флагмани» фотообладнання на плівці, які в 10-х роках нового тисячоліття почали припадати пилом на полицях і на зміну їм прийшли технології, які дозволяли робити тисячі фото, на відміну своїх попередників, а про мобільні телефони говорити зась. З кожним роком якісне фото зайняло вагоме місце у нашому житті і від цього залежало не лише особисте життя, а й бізнес і чималий перелік інших сфер життя людства.
Видатний фотограф з Житомирщини
Швидше за все для більшості це буде відкриттям, але в Житомирі існує обласна організація Національної спілки фотохудожників України, що згідно з джерелами базується по вулиці Театральній.
5 травня 1952 року в Житомирі народився видатний фотограф Віктор Одоміч. Своє життя він присвятив фотографії і його стежина перетнулася з вищезгаданою спілкою, та про все по черзі.
В юному 17 річному віці несамовито зацікавився фотографією і відчув, що то справа його життя. Першим обладнанням Віктора були славетні фотоапарати «Смєна» і «Зеніт», які свого часу в радянську епоху вважалися флагманами.
Працював в різних жанрах, та найбільше досягнув саме в пейзажній зйомці.
Деякий етап свого життя віддав роботі в екологонатуралістичному центрі і керував фото-гуртками в різних спілках. Успіхи Віктора не залишилися не поміченими місцевими виданнями. Незабаром наш земляк почав співпрацювати зі славетними виданнями нашого краю, серед яких «Віче», «Вечірній Житомир», «Житомирщина молода», а з часом у виданні «Бізнес Полісся».
У 2002 році починається чи не найвидатніший етап життя Віктора, коли наш земляк став очільником Житомирської обласної організації національної спілки фотохудожників. Паралельно ділиться досвідом в обласному центрі народної творчості.
Звісно всі попередні роки не пройшли марно і наш герой брав участь в численних конкурсах і виставках, як на Батьківщині, так і за кордоном, де неодноразово ставав тріумфатором. Щодо виставок, то вони мали, як загальний, так і сольний характер, що підтверджує талановитість пана Віктора.
Зі слів колег, Віктор обожнював рідне місто і крім свого професіоналізму був затятим патріотом своєї Батьківщини. Наш герой став основоположником культури фотографії не лише в нашому місті, а й свій внесок у світову культуру безумовно зробив.
В 2021 році наш земляк отримав нагороду, як один з 15 амбасадорів Житомирщини і певне цей момент є достатньо красномовним. Того ж року встиг стати автором фотопроекту «Мальовнича Житомирщина».
Ніхто не вічний, але сталося, що в 2021 році у віці 69 років Віктор покинув цей світ, та по собі залишив чимало доброго і встиг передати свій досвід новому поколінню. Ніхто не скасовував і культурний світ нашого героя, в якому залишений слід видатного житомирянина. Досягненнями і відкриттями нашого земляка користуються і до нині і впевнені, що так буде тривати ще довго.