Житомирщина вже звикла до того, що 19 серпня, з відкритою душею і щирим серцем поет, композитор, пісняр, науковець, драматург, професор Житомирського державного університету, заслужений діяч мистецтв України, почесний громадянин міста Житомира, Володимир Шинкарук збирав усіх до себе на гостину. Не випадково така дата вибрана для проведення фестивалю мистецтв “Пісенний Спас”, бо саме 19 серпня – день народження талановитого та геніального Володимира Шинкарука. Далі на zhytomyrski.
Цікава ідея походження фестивалю мистецтв
Володимир Федорович був унікальною особистістю, тому в цей особливий для себе день, він вирішив дарувати подарунки іншим – своїм найдорожчим слухачам. Почалося все з першого великого ювілею, де він відчув щиру всенародну любов та захват до своєї творчості, що і стало поштовхом творити далі та дарувати людям лише позитивні емоції, відчуття насолоди, максимального спокою та гармонії.
Я – наркозалежний від добрих людей
Сонце стоїть біля наших дверей,
Весна набирає сили…
Я наркозалежний – від добрих людей,
Що колом любові
мене оточили…
Роки обсипаються пилом до ніг,
Рікою течуть до краю…
Я наркозалежний – від друзів моїх,
Що й досі від смерті
мене вберігають.
Володимир Шинкарук
Житомирський виконавець дуже любив свого глядача, мав винятковий зв’язок з аудиторією, який вміло утримував від початку і до кінця концерту. Хоча, це була взаємна любов та підтримка, у залі завжди панувала надзвичайна атмосфера.
Спочатку була ідея створити концерт, який зібрав би разом найрідніших людей, найближчих друзів та вірних прихильників творчості талановитого майстра слова та пісні. Проте з кожним роком захід набирав обертів, гуртував все більше прихильників. Українському барду-виконавцю не вистачило часу та життєвої сили, аби організувати масштабний фестиваль мистецтв. Підступна хвороба забрала Володимира Шинкарука у грудні 2014 року.
Реалізувала мрію тата, донька Ірина Шинкарук – заслужена артистка України, співачка, режисер, телевізійна ведуча.
В інтерв’ю Суспільному Житомир, організатор та президент фестивалю Ірина Володимирівна розповідає, що у 2015 році почало надходити багато питань чи буде далі існувати культурний захід, який започаткував Володимир Шинкарук. Завдяки такому інтересу та любові прихильників творчості житомирського артиста, започаткували фестиваль мистецтв “Пісенний Спас” імені Володимира Шинкарука.
Спадковість поколінь – ідея, яка пронизує фестиваль
Міжнародний фестиваль мистецтв “Пісенний спас” імені Володимира Шинкарука кожного року збирає найталановитішу молодь, відомих та улюблених українських виконавців, артистів, найближчих друзів та найвідданіших прихильників Володимира Федоровича. Тисячі гостей з різних міст України та за кордону буремними оплесками зустрічають молодих талантів, які співають пісні, декламують вірші та граційно танцюють. Такий конкурс відкриває нові горизонти для молодих творчих особистостей, які прагнуть розвиватися і творити нове майбутнє. Такий досвід дисциплінує, мотивує на майбутнє і головне, формує тебе як особистість.
На одній сцені виступають лауреати минулих років, популярні українські виконавці та артисти. Серед яких: Ніна Матвієнко, Анжеліка Рудницька, Міла Нітіч, Ольга Сумська, Віталій Борисюк, Володимир Талашко, Олександр Смик та інші гості фестивалю. Протягом конкурсних днів працює почесне міжнародне журі, які оцінюють усіх конкурсантів фестивалю та обирають найкращих з кращих.
Крім того на фестивалі відбувається безліч мистецьких подій, які назавжди будуть вписані золотими літерами в історію міжнародного фестивалю, а також імена всіх учасників та переможців, почесних гостей.
Лейтмотивом “Пісенного Спасу” протягом усіх років існування цього фестивалю є спадковість поколінь. Ця тема є популярною завжди, про яку потрібно не тільки говорити, а намагатися зберегти та популяризувати серед сучасної молоді.
Український народ накопичує свою духовну силу, яка завжди дає щедрі плоди. Звичайно це: і література, і музика, і архітектура, і живопис та інші види мистецтва. Уся ця теорія вдало втілюється у даному фестивалі – і спадковість поколінь, і велика роль мистецтва у житті кожної родини та суспільства загалом. Володимир Шинкарук прививав змалечку своїм дітям любов до прекрасного, української культури, любов до людей та цілого світу.
“Ми пишаємося, що наш дідусь Володимир Шинкарук залишив таку спадщину нам і творчому суспільству. Ми вдячні учасникам фестивалю та глядачам за увагу та повагу до пам’яті Володимира Шинкарука”, – з гордістю та шаною говорять онуки Єгор та Віктор.
Дуже тішать такі слова дітей, приходить розуміння наскільки важливі такі мистецькі акції для людей, для учасників фестивалю, для підростаючого покоління.
Ми маємо були національно-свідомими, аби духовний світ кожного з нас розширювався, наповнювався, щоб ми мали змогу гідно осмислювати нові суспільні реалії, бути активними та змінювати нашу країну на краще.